8 березня. 8 марта

Історія виникнення 8 березня. Далі привчаємо дітей святкувати дату демонстрації Парижських повій чи йдем за кацапстаном?

Ще 6 та більше років тому, коли я взагалі не цікавився багатьма історичними моментами, я також, як і інші реагував на дату 8 березня.

Але незнання історії залишається незнанням для тих, кого вона не цікавить. З деякого часу я змінився і історія України стала для мене важливіша, у тому числі ніж пост-совкові звички, до яких наших дідусів, бабусь, батьків та нас десятиріччами привчали за часів СРСР та навіть як стада виганяли на паради.

Для мене 8 березня асоціюється з тими ж датами, як і 9 травня, 23 лютого — тобто ні з чим Українським, і я радий, що я прийшов до цього, трошки перегорнувши сторінки історії та ознайомившись з ними.

Я пам`ятаю, як я вітав з 8м березня свою сестру, що мешкає у Європейській країні, а вона розповідала, що такого свята в Європі немає, і ніхто там не святкує…

Трохи історії про 8 березня добре та коротко прописав у себе у Павло Дальнобій:

8 березня 1857 року нью-йоркські текстильщиці та повії вийшли на вулиці, щоб боротися за свої права: перші вимагали покращення умов праці і підняття зарплат, другі — виплати зарплати матросом, щоб ті мали можливість оплачувати послуги повій.

8 березня 1894 року у Парижі відбулася ще одна демонстрація повій. Цього разу вони вимагали визнати їхні права нарівні з тими працівницями сфери послуг, які шиють одяг чи печуть хліб, і заснувати спеціальні профспілки. Кажуть, що участь в таких демонстраціях брала і німецька комуністка Клара Цеткін.

В 1910 році разом зі своєю подругою Розою Люксембург вона вивела на вулиці німецьких міст повій з вимогою припинити безчинства поліції. Ось тільки в радянській версії «повій» замінили на «трудящих жінок».

Після цього ці дві німецькі комуністки і запровадили відзначати 8 березня як День солідарності жінок в боротьбі за свої права.

Якщо кому для квітів та подарунків, або просто уваги до жінок у родині треба приводом дата «8 березня» — святкуйте надалі, у нашій родині таких привидів не треба.

… Трохи бісить одне — у наших школах досі продовжується ця постсовкова промивка мозку нашим дітям, і іноді важко відповісти на питання доньки, чому Тато не привітав її саме з 8 березня, бо у школі хлопчики вітали дівчат…

Це теж саме питання, коли навіть вихователі у школах досі розповідають дітям кожного року про «дєда мороза» та «снигурочку», деяким дебілам, від яких також залежить світогляд наших дітей досі не дойшло, де біле, де чорне, що в Україні є Святий Миколай а в Лапландії мешкає Санта Клаус, а дід мороз з червоним рилом та снігуронькою — то мокшанські персонажі, вигадані у п`яному угарі…

І тут навіть питання не у декомунізації, а у простому питанні:

ми і далі привчаємо дітей святкувати дату демонстрації Парижських повій за зарплату морячків, чи далі йдем за кацапстаном?