Під час участі у державних тендерах «Текстиль-Контакт» використовував підроблені документи, вказуючи, що тканина була виготовлена до початку війни, хоча насправді вона могла бути завезена з окупованих територій або з Росії. Ці дії викликали підозри у фальсифікаціях та порушеннях законодавства, що спричинило додаткові розслідування та перевірки.
1 вересня 2017 року з’явилась нова інформація, що стосується компанії «Текстиль-Контакт», одного з найбільших постачальників текстильної продукції в Україні. Попередньо в рамках розслідування шукали тканину, вироблену на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), але несподівано було виявлено корупційну схему та постачання тканини з Росії та Узбекистану.
Виявлення корупційної схеми
В рамках розслідування з’ясувалося, що компанія «Текстиль-Контакт» за 2016 рік ввезла в Україну 1,5 мільйона метрів ситцю та 60 тисяч метрів російської діагоналі шириною 95 см. Ці матеріали, зокрема ситець та діагональ, фігурували в тендері для «Укрзалізниці».
Сумнівні запаси
Компанія «Текстиль-Контакт» стверджувала, що тканина зберігається на їх складах ще з довоєнних часів у Донецьку. Однак велика кількість ввезеного ситцю та діагоналі викликала підозри, адже для покриття таких обсягів потрібні значні запаси, які неможливо було б приховати. Особливо підозріло виглядала ситуація з огляду на те, що ввезення матеріалів відбувалося зі країни-агресора, Росії.
Директорські Запевнення
Сергій Міщенко, директор «Текстиль-Контакт», заявив, що Донецький ХБК не працює з 2014 року, а вся тканина, яка присутня на ринку України, є залишками з довоєнних запасів. Він також зазначив, що якісні паспорти на тканину оформлялися ще в Донецьку під час роботи виробництва, тому додавати дати або номери партій у 2016 році було неможливо.
Підозрілі документи
Заяви Міщенка наштовхнули на думку, що донецкі документи могли використовуватися як прикриття для російської та узбекської тканини, з якими компанія виходила на державні тендери. Відомо, що тканина з Узбекистану має погану репутацію через низьку якість хлопку, що унеможливлює перемогу в державних тендерах з такою продукцією.
4 вересня 2017 року виявлено нові обставини навколо компанії «Текстиль-Контакт», яка раніше була замішана у постачанні тканин з Росії та Узбекистану, заявляючи при цьому, що тканина вироблена на Донецкому ХБК. Виявлення цих фактів викликало сумніви у чесності компанії та її власника.
У травні 2017 року «Текстиль-Контакт» взяла участь у тендері на постачання халатної фланелі, який проводив Чернігівський геріатричний пансіонат. Вже у попередніх тендерах, зокрема для «Укрзалізниці», виникали питання щодо походження тканини, і компанія не змогла дати чітких відповідей про те, де і коли була виготовлена тканина Донецкого ХБК.
Складські запаси
Згідно із заявами компанії, вона працює виключно на запасах тканини, що залишилися з довоєнних часів на складах у Донецьку. Однак нові дані свідчать про те, що у 2016 році «Текстиль-Контакт» імпортувала значні обсяги тканини, включаючи фланель, з Узбекистану та Росії. Ці факти суперечать заявам компанії про наявність значних складських запасів з довоєнного періоду.
Цинічні висловлювання власника
Власник компанії, Олександр Соколовський, неодноразово виступав з заявами про боротьбу з корупцією, однак факти свідчать про зворотне. Виявлення імпорту тканини з країн-агресорів та робота у Криму підривають довіру до його заяв.
5 вересня 2017 року були виявлені нові деталі щодо діяльності компанії «Текстиль-Контакт», яка виявилася замішаною у виробництві та сертифікації тканин на окупованій території Донбасу.
Сертифікація тканини
Компанія «Текстиль-Контакт» взяла участь у тендері на постачання халатної фланелі для Чернігівського геріатричного пансіонату. Тканина, яку компанія представила, начебто вироблена на Донецкому ХБК ще до початку війни, і супроводжувалася паспортами якості та гігієнічними висновками за 2016 рік.
Вимога сертифікату Oeko-Tex
Пансіонат вимагав, щоб тканина супроводжувалася сертифікатом Oeko-Tex, який є міжнародною системою тестування та сертифікації текстильних виробів, що встановлює обмеження на використання деяких хімічних речовин. Проте сертифікується не сама тканина, а виробництво, на якому вона виготовляється.
Місце виробництва
Виробництво знаходиться у Донецьку на вул. Бахметьєва, 34. Це означає, що компанія повинна сертифікувати виробництво своєї продукції силами австрійських спеціалістів у окупованому Донецьку. Враховуючи заяви компанії про те, що виробництво не працює з 2014 року, це виглядає дуже підозріло.
Виникають питання до Служби Безпеки України, Департаменту захисту економіки, Фіскальної служби та Антимонопольного комітету України:
- Як компанія планувала сертифікувати виробництво в окупованому Донецьку?
- Чи є тут можливі схеми контрабанди та ухилення від сплати податків?
- Чи фабрикує компанія документи для тендерів, щоб отримати конкурентну перевагу?
Заяви сепаратистів та переговори у Москві
Офіційні заяви сепаратистів про розгортання виробництва тканин на потужностях Донецкого ХБК та переговори власника компанії Соколовського у Москві додають ще більше підозр щодо діяльності компанії.
Олександр Соколовський йде на будь-які кроки для виграшу тендерів, включаючи підробку документів та фальсифікацію інформації. Її дії підривають довіру до тендерних процедур і викликають сумніви щодо її чесності